Світовий бестселер «Парфюмер. Історія одного вбивці» Патріка Зюскінда вийшов на міжнародну арену літератури у 1985 році. З першого дня і до сьогодення книга кожного дня поповнюється фанатами цього витвору. З перших рядків автор інтригує обіцянками розповісти історію одного геніального, проте водночас огидного чоловіка, ставлячи його у ряди з Маркізом де Садом і Наполеоном Бонапардом.

На перших сторінках автору роману вдалося описати аромат «летучого царства запахів», який не з власної волі відчуває і читач. На одній сторінці тебе обволікає прекрасний і тонкий аромат парфумерної, на інший ти опиняєшся посеред вигрібної ями, де тебе душить сморід.

Усі дії у романі відбуваються у 18 ст. у столиці Франції — Парижі. Головний герой — Жан-Батис Гренуй – потворний и жалюгідний чоловік, покинутий матір’ю, вихований у притулку, його унікальність в тому, що його тіло не має запаху.  Генуй зростає у самотності, його життя – пекло на Землі. Однак одного разу він помічає в собі неабиякий дар – геніальний нюх та пристрасть до ароматів. З цього і починаються основні перипетії роману.

Генуй починає колекціонувати різні аромати, а джерелами для його колекції стають молоді дівчата. Дістати запах герой може тільки в один спосіб – вбивши їх.

Генуй створює неповторні аромати, які зводять з розуму будь-кого, діють як наркотик та дурман, перетворюють особистість у раба абсолютного господаря Жана-Батиса Генуя. Попри самотність та відчуження головний герой має мрію всього свого життя – створити аромат кохання, забравши життя молодиць.
Після того, як Гренуй отримує останню ноту для свого парфюму, його заарештовують та засуджують до смертної кари. Однак, перш ніж відправитися на страту, головний герой окропив себе запахом власного парфюму і світ зійшов з розуму.
Аромат збуджує в людях тілесну пристрасть. Люди шукають задоволення тут же, на площі, все переростає в справжню оргію. Гренуй серед натовпу насолоджується ефектом свого аромату. Користуючись загальним божевіллям, Гренуй зникає.

Втім, «Парфумер» — це не примітивний детектив, це сильна психологічна драма.
Драма одинака, що перетворила його на справжнього жорстокого вбивцю. У мене головний герой протягом усього роману викликав ненависть та жалість. На кожній сторінці почуття змінювали одне одного: то ти поклоняєшся Геную, а вже через кілька сторінок сповнений відрази до нього.
Стиль роману вражає своєю різноманітністю. Тут наявні романтичні відступи, відверта сатира, філософський ухил, крапля фантастики і жорстокість реалізму. Ця суміш не дозволяє прив’язувати твір до якогось певного літературної течії. Втім, стандартно його визначають як постмодерністський роман, швидше за все через час написання твору.
«Парфумер» читається «на одному диханні», не залишаючи байдужим жодного. Легкість пера, захопливий сюжет, прекрасна стилістика тексту — все це дає можливість повноцінно насолодитися романом Патріка Зюскінда «Парфумер. Історія одного вбивці».

Автор: Катерина Степанова.

Комментировать на Facebook

комментариев

Опубликовано: 28 октября 2017 в 15:17

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *